Коли я вперше дізнався про коронавірус, думав, що це просто ще одна хвороба, яка швидко зникне. Але реальність виявилася зовсім іншою. Я переніс COVID-19 у легкій формі, і мені здавалося, що я вийшов з цього випробування без особливих наслідків. Проте, через кілька тижнів після одужання, моє тіло почало подавати тривожні сигнали.

Спочатку я відчув легку втому, яка з часом перетворилася на хронічну. Навіть прості щоденні справи, такі як прогулянка або приготування їжі, стали для мене справжнім випробуванням. Я відчував, як енергія залишає мене, а замість неї приходить тяжкість і безсилля. Кожен ранок я прокидався з надією, що це просто тимчасово, але з кожним новим днем надія зменшувалася.

Згодом до хронічної втоми приєдналися й інші симптоми. Постійний головний біль став моїм невід'ємним супутником. Він був настільки сильним, що іноді мені здавалося, що я не витримаю ще одного дня з цим болем. Я намагався знайти полегшення, пробуючи різні ліки, але нічого не допомагало. Я відчував себе безпорадним, як у пастці, з якої немає виходу.

Найгірше, що ці ускладнення виявилися не лише фізичними. Вони вплинули на моє психологічне здоров'я. Я почав відчувати тривогу та депресію. Кожен новий день здавалося, що я втрачаю контроль над своїм життям. Як тепер жити з цими наслідками, я навіть не уявляв. Мої мрії про майбутнє стали туманними, а плани — недосяжними.

Проте, я розумію, що не можу здаватися. Я почав шукати підтримку у лікарів та психологів, спілкуватися з людьми, які пережили подібне. Це дало мені розуміння, що я не самотній у своїй боротьбі. Кожен день я намагаюся знайти маленькі радощі, які допомагають мені пережити ці труднощі. Я вірю, що з часом зможу знайти свій шлях до відновлення і знову відчути смак життя.